Культурне життя у воєнний час
Моє культурне життя під час війни якось помітно збідніло. Причин кілька. Головна — на наших сценах майже не з’являються гідні артисти. Бояться, мабуть, і їх важко в цьому звинувачувати. Заробіток — гарна річ, але якщо ціною життя? Чи варто? Очевидно, що ні. Через відсутність запрошених артистів наші сцени зайняли, так би мовити, вітчизняні виконавці. Не хочу «бризкати отрутою», але рівень концертів у нас катастрофічно впав. Тож ми й не ходимо — щоб зайвий раз не засмучуватись. Але душа все одно прагне видовищ і музики. Ось і доводиться вибирати з того, що є.
Немає мистецтва вишуканішого за балет
Нещодавно вибір пав на модерн-балет Раду Поклітару. Все ж таки балет — це гідне видовище, навіть якщо модерн. Тим паче, зал знайомий і хороший — «Міжнародний центр культури і мистецтв», колишній Жовтневий палац. Перейменування, до речі, невдале. МЦКМ звучить якось по-радянськи, причому в найгіршому сенсі. «Жовтневий» — коротше, яскравіше і зрозуміліше. Вже час показав, що довгі абревіатури не приживаються. Запитайте будь-якого таксиста.
Одна знайома дама, я б сказав — матрона (з огляду на вік і комплекцію), якось заявила, що не ходить на балет, бо її дратує стукіт пуантів по сцені. Отак просто! Зате опери і класичну музику вона відвідує регулярно. Статусно, мабуть. При цьому в музиці розбирається десь як я в будівництві підводних човнів. Але це не страшно — головне, що тягнеться до прекрасного. А в модерн-балеті пуантів нема — тож їй нічого боятися. Певно, саме в цьому суть «модерну».
Наш вибір — прем’єра балету-комедії на музику Штрауса «На прекрасному голубому Дунаї». І мушу сказати — не пожалкував ані хвилини. З трупою Модерн-балету я вже стикався, нещодавно бачили «Вія» — також було цікаво. Хоча були деякі вольності з лібрето, «Вій» минув на одному подиху. Постановник вирішив питання з віками Вія достойно, а роздвоєння особистості Хоми Брута на «інь і ян» навіть додало родзинку. Музика була не зовсім класичною, більше в електронній обробці — модерн, як він є.
Недоліки і переваги
Зі Штраусом подібна вольність уже не пройде — тому було цікаво. Головний недолік — відсутність живого оркестру. Так, дорого і складно, але живий звук в театрі — це незамінна річ. Я чув хорошу фонограму тільки в Лондоні — і до Києва вона не має стосунку. Проте загалом усе було дуже достойно. Танцюють чудово, хореографія, як на моє непрофесійне око, на високому рівні. Дуже сподобалась комбінація мінімальних живих декорацій з відеодекораціями — сучасні технології справді збагачують сцену.
Власне, про «Голубий Дунай»
У «Голубому Дунаї» класики більше, ніж у «Вії». Починається все з балу, який успішно імітується доволі невеликою трупою. Найяскравіша фігура — бравий офіцер у червоному мундирі, класичний поручик Ржевський, який намагається звабити служницю, графиню та «поважну даму», що також шукає пригод. Власне, ця «поважна дама» — другий яскравий персонаж, навіть яскравіший за Ржевського, тим паче, що її грає чоловік. Це додало сцені комізму й ефекту.
Читайте лібрето, панове!
Ще одне усвідомлення — перед виставою потрібно читати лібрето. Інакше легко заплутатись у всіх переодяганнях і сюжетних хитросплетіннях. Я купив програмку в антракті — і одразу все стало на свої місця.
Переказувати сюжет не буду — краще побачити. Але відзначу: тема ЛГБТ у балеті представлена. Коварна графиня та служниця підсовують Ржевському пажика, переодягненого в графиню. Той спочатку опирається, потім… піддається. І до кінця вистави вони з пажем — нерозлучна пара. Обіймаються, підтримують один одного — чоловіча «дружба» перемагає жіночу підступність. Тим часом «поважна дама» бігає по сцені з пістолетом, намагаючись застрелити то поручика, то служницю, то графиню.
Чесно — було яскраво й талановито.
P.S. Можливо, Штраусу б це сподобалося
Цікаво, що б на все це сказав сам Штраус? А може, йому б навіть сподобалось. Хоча все нагадало старий анекдот:
На балу дама запитує поручика Ржевського:
— Поручик, у кого найбільші яйця?
— Елементарно! Звісно, у слона!
— Фу, поручик! У страуса!
Поручик замислено:
— У страуса?.. Тепер розумію, чому він такі повільні вальси пише…До речі, вальси були зовсім не повільні!
