На початку повномасштабного вторгнення рівень безробіття в Україні сягнув 30%, нині його знизили до 11,4%. Причини – мобілізація, еміграція та глибокі структурні зміни в економіці. На ринку праці виник дефіцит кадрів, а особливо – чоловіків. Вакансії є, але заповнювати їх нікому. Як війна змінює підхід до праці, які професії витісняються з ринку, а які стрімко набирають популярності, чому українці не поспішають повертатися додому розповіла Наталія Землянська голова Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Голова Всеукраїнської профспілки виробничників, підприємців та трудових мігрантів.
Безробіття та економічні виклики війни
Пані Наталю, ситуація на ринку праці залишається складною. При цьому, якщо до війни основною проблемою ринку праці була відсутність достатньої кількості вакансій, то сьогодні – це дефіцит кадрів. Але й рівень безробіття лишається високим?
Н.З. Точно оцінити рівень безробіття під час війни складно, оскільки мільйони людей змінили місце проживання. Тому Держстат не оновлює дані по ринку праці з початку повномасштабного вторгнення, Нацбанк робить власні оцінки, за якими у вересні 2025 року рівень безробіття в Україні становив 11,4%. А колеги з Інституту демографії НАН України, з якими я говорила, казали про рівень безробіття на рівні 9-10%. Це помітно менше, ніж на початку повномасштабного вторгнення, коли безробіття доходило до 30%. Найбільший дефіцит робочої сили спостерігається серед кваліфікованих робітників. Також спостерігається значний дефіцит лікарів різної спеціалізації.
До повномасштабного вторгнення Уряд прагнув досягнути рівня 6%. У січні-вересні 2025 році послуги Державної служби зайнятості отримували 506 тис. шукачів роботи, з них мали статус безробітного 294 тис. осіб. За сприяння Служби зайнятості забезпечено зайнятість (включаючи тимчасову) 284 тис. осіб, що на 14% більше, ніж у відповідному періоді 2024 року. Якщо казати не про безробіття загалом, а саме про зареєстроване безробіття, тобто про тих активних людей, які шукають роботу через Службу зайнятості, то йдеться про близько 100 тисяч українців. На Єдиному порталі вакансій Служби зайнятості, який об’єднує вакансії провідних сайтів з пошуку роботи та вакансії від держави, на 01 вересня 2025 року було 244 тисяч пропозицій роботи. Тобто на одного активного шукача роботи припадає дві пропозиції.
Пані Наталю, то чому ж ці 100 тисяч людей просто не можуть собі обрати по вакансії з цього великого переліку у 244 тисячі пропозицій?
Н.З. Тому що запити людей та пропозиції роботодавців часто не співпадають. Така ситуація, коли існує водночас і криза кадрів, і безробіття, називається структурним безробіттям. Економіка загалом змінила свою структуру через війну – і це відбилося і на ринку праці. Наприклад, шахтар переїхав з індустріального сходу в аграрний західний регіон. Його навички та знання не будуть затребувані на новому ринку праці. Його зарплатні очікування можуть відрізнятися від можливостей ринку. І це тільки один з таких прикладів. Ось чому Фонд на випадок безробіття, чиїм виконавчим органом фактично є Служба зайнятості, шукає шляхи, як ці дисбаланси виправити. Ми пропонуємо людям не тільки роботу, але й навчання, гранти на створення або розвиток власної справи. Щоб кожен міг себе реалізувати на ринку праці.
Чи маєте ви дані, наскільки зросла кількість людей, які втратили роботу саме через бойові дії чи переміщення?
Н.З. Я не знаю точної кількості тих, хто втратив роботу. Але ми можемо оцінити масштаби переміщення. А переїзд зазвичай (хоча й не завжди) несе за собою втрату або зміну роботи. Мінсоцполітики має детальні дані по внутрішньо переміщеним особам, є дуже зручний дашборд: зараз йдеться про майже 4,58 млн переселенців, більшість з яких – жінки. Понад 800 тисяч – це діти. Але це тільки IDPs (internally displaced persons) – внутрішні переселенці. Є ще українці, які виїхали за кордон. За даними Агентства ООН у справах біженців, з початку 2025 року кількість українських громадян за кордоном практично не змінилася. Наразі за межами України перебуває близько 5,7 млн людей, які виїхали після початку повномасштабної війни. Тобто загалом, якщо оцінювати кількість людей, яких війна змусила змінити місце проживання, то ми говоримо про понад 10 мільйонів людей. Це фактично кожен третій українець. З 01 березня 2022 року послуги Служби зайнятості отримували 264 тис. внутрішньо переміщених осіб (ВПО), зокрема, 81 тис. з початку 2025 року. Для прикладу, у 2021 році послуги отримували 16 тис. ВПО. Усього, з початку повномасштабного вторгнення, послуги Служби зайнятості отримали 2,3 млн. осіб.
Як Фонд соціального страхування реагує на ці виклики?
Н.З. Працевлаштуванню громадян сприяє організація професійного навчання, до якого у січні-вересні 2025 року залучено 44 тис. безробітних. Також Служба зайнятості видає одноразово ваучер на навчання за професіями і спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності деяким категоріям громадян, таким як: ВПО, учасниками бойових дій (УБД), звільнені з військової служби, особи віком старше 45 років; особи, які постраждали внаслідок війни; особи з інвалідністю. Протягом січня-вересня 2025 рокуваучер отримали 24 тис. осіб. З метою стимулювання роботодавців до працевлаштування окремих категорій безробітних (ВПО, УБД, люди з інвалідністю, молодь та інші), роботодавцям надається компенсація єдиного внеску або витрат на оплату праці. Також здійснюється компенсація витрат на єдиний внесок у разі працевлаштування безробітних на нові робочі місця суб’єктами малого підприємництва. У січні-вересні 2025 року за цими програмами працевлаштовано 14 тис. безробітних.
Діє програма компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування ВПО в період воєнного стану. У січні-вересні 2025 року таку компенсацію надано за працевлаштування майже 12 тис. ВПО. Службою зайнятості компенсуються витрати за облаштування робочих місць працевлаштованих людей з інвалідністю. У січні-вересні 2025 року за даною програмою надано компенсації за облаштування робочих місць для 1,9 тис. працівників з числа осіб з інвалідністю.
Служба зайнятості здійснює реалізацію урядового проєкту “єРобота”. Він включає надання мікрогрантів на створення чи розвиток власного бізнесу, а також грантів на створення або розвиток власного бізнесу УБД, особами з інвалідністю внаслідок війни та членами їх сімей. Основною умовою отримання коштів є створення нових робочих місць. Старт програми відбувся в липні 2022 року. З початку реалізації Програми ухвалено понад 29 тисяч позитивних рішень на загальну суму 7,1 млрд грн, якими передбачається створення 52 тис. нових робочих місць. Середній розмір мікрогранту становить 243 тис. гривень.
З квітня 2023 року здійснюється надання грантів УБД, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам їх сімей на створення або розвиток власного бізнесу. На сьогодні ухвалено 2,3 позитивних рішень на суму 1,1 млрд грн, якими передбачається створення 4,4 тис. нових робочих місць. Середній розмір гранту по ухвалених заявках – 478 тис. гривень.
Чи отримують українці достатню компенсацію у разі втрати роботи або травмування на виробництві через воєнні дії?
Н.З. Звісно, компенсація недостатня на сьогодні. Але Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів ініціював врегулювання виплати допомоги у зв’язку з безробіттям під час воєнного стану. Зміни передбачають суттєве підвищення розміру виплат. Про це свідчить відповідний законопроєкт №14096, який зареєстровано 1 жовтня цього року. Зокрема, хочуть збільшити тривалість виплати до 180 днів, а для громадян передпенсійного віку – до 360 днів. Максимальний розмір виплати пропонують підвищити до 150% від рівня мінімальної зарплати. В Україні максимальна допомога з безробіття відповідає розміру мінімальної зарплати (8 тис. грн), а мінімальна дорівнює 1,5 тис. грн для осіб без стажу, для застрахованих – 3,6 тис. грн. Термін виплат обмежений 90 днями під час воєнного стану, а для осіб передпенсійного віку – 360 днями.
Жінки у виробничих та “чоловічих” професіях
Як війна вплинула на професійну роль жінок в Україні?
Н.З. Наразі набуває розповсюдження практика, коли підприємства та компанії залучають до роботи, яку традиційно вважали чоловічою, жінок. Вони проходять спеціальне навчання, аби здобути новий фах. Війна певною мірою стимулювала цей процес, оскільки гендерні бар’єри, які були на ринку праці, почали руйнуватися через нагальну потребу роботодавців у кадрах. Ця ж тенденція стосується і найму працівників старшого віку. Попит на досвідчені кадри зростає, і вікові обмеження стають менш актуальними. Через призов чоловіків на військову службу, ускладняється укомплектування робочих місць, на яких традиційно працювали чоловіки. Якщо до початку війни у структурі безробітних жінки становили 55%, то сьогодні частка жінок зросла до 80%. З початку воєнного стану станом Службою працевлаштовано жінок на такі умовно «чоловічі» професії, як: машиніст (кочегар) котельної – 3 140 жінок; оператор заправних станцій – 2 372 жінки; машиніст насосних установок – 853 жінки; машиніст конвеєра – 540 жінок; слюсар з механоскладальних робіт – 401 жінка; вантажник – 282 жінки; водій автотранспортних засобів – 313 жінок; стрілець – 170 жінок; гірник та гірничі роботи – 239 жінок; слюсар-ремонтник – 173 жінки; пресувальник виробів з деревини – 43 жінок; слюсар з ремонту колісних транспортних засобів – 28 жінок; тракторист – 52 жінок; слюсар сантехнік –27 жінки; лісник – 18 жінок; лісоруб – 11 жінок.
Чи маємо вже системну тенденцію зміни гендерного балансу у традиційно «чоловічих» сферах?
Н.З. 79,5 % із тих, хто має статус зареєстрованих безробітних – це саме жінки. Для того, щоб працевлаштуватися, жінки згоджуються на роботу, на перший погляд не притаманну їм, проте туди, де є вакансії. Зарплатню здебільшого отримують на рівні із чоловіками. Упродовж 2025 року на вакансії, притаманні суто чоловікам, працевлаштовувалися жінки: вантажниками – 85 осіб; електромонтерами різних спеціалізацій – 70 осіб; слюсарями різних спеціалізацій – 69 особи; слюсарями-ремонтниками – 59 осіб; електрогазозварниками – 10 осіб; монтерами колії – 10 осіб; слюсарями-сантехніками – 8 осіб; виробниками блоків та панелей з цегли – 6 осіб.
В листопаді 2024 року Кабінет Міністрів України постановою від 15.11.2024 № 1302 затвердив Порядок реалізації експериментального проекту щодо організації професійного навчання жінок для працевлаштування у сферах, де вони були традиційно недостатньо представлені. За цим проєктом навчання здійснюється за 31 професією, обов’язковою умовою навчання жінок є їх працевлаштування після завершення навчання. Реалізація даного проєкту розпочалася з лютого 2025 року.
З початку реалізації експериментального проекту з навчання жінок для працевлаштування у сферах, де вони були традиційно недостатньо представлені станом отримано від роботодавців 450 заяв на навчання 885 жінок, 495 жінок проходять навчання за професіями: тракторист, верстатник деревообробних верстатів, водійка навантажувача та тролейбуса, електрогазозварниця, операторка верстатів з ПК, електромонтерка, верстатниця широкого профілю, завершили навчання – 337 жінок, з яких 287 працевлаштовані. В умовах дефіциту робочої сили, роботодавці дедалі частіше беруть на роботу жінок за умовно «чоловічими» професіями.
Професійна перепідготовка та підтримка малого бізнесу
Пані Наталю, як Фонд допомагає підприємцям і виробничникам в умовах нестабільності?
Н.З.Ми пропонуємо комплекс підтримки:добір кадрів: формуємо базу шукачів роботи та підбираємо працівників за запитами підприємств, організація професійного навчання під потреби бізнесу, забезпечуємо підготовку та перепідготовку.Для роботодавців діють механізми компенсації єдиного соціального внеску при працевлаштуванні певних категорій громадян. Компенсація фактичних витрат за облаштування робочих місць людей з інвалідністю.
А як щодо підтримки самозайнятості та стартапів?
Н.З. Безробітні, які бажають розпочати власну справу, діючі підприємці, учасники бойових дій та члени їх сімей можуть отримати консультації, пройти навчання з написання бізнес -плану та започаткування власної справи і отримати фінансову допомогу на відкриття бізнесу або його розширення. Програма «єРобота», про яку ми вже згадували вище, є інструментом макростабілізації, який надає безповоротні гранти для створення або розвитку власного бізнесу. Стратегічна спрямованість цієї програми – залучення підприємців до інвестування у ключові сектори економіки, такі як переробна промисловість, сільське господарство, ремонт автотранспортних засобів та інші виробничі сфери. Ці інструменти допомагають підприємствам адаптуватися до кризових умов і водночас сприяють створенню нових робочих місць.
Наскільки мені відомо, з травня 2023 року запущено програму надання грантів учасникам бойових дій, особам з інвалідністю в наслідок військових дій та членам сім’ї?
Н.З. Так. Розмір гранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його суми запиту та не перевищує 500 тис. грн для члена сім’ї і 1 000 тис. грн для учасника бойових дій, при цьому отримувач зобов’язується створити:одне робоче місце – до 250 тис. гривень включно;два робочих місця – понад 250 тис. і до 500 тис. грн включно;чотири робочих місця – понад 500 тис. і до 1000 тис. грн включно.Гранти понад 500 тис. і до 1000 тис. грн включно надаються за умови співфінансування отримувачем у такому співвідношенні: 70 % вартості проєкту – за рахунок гранту, не менше 30 % – за рахунок коштів отримувача та за наявності стажу роботи в даній сфері не менше 12 місяців.З початку дії програми грантів на створення або розвиток власного бізнесу УБД, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам їх сімей з липня 2023 року по жовтень 2025 року скористалися програмою 2,3 тис. грантерів на 1,1 млрд. грн, створено і працевлаштовано 2,3 тис. робочих місць, до бюджетів різних рівнів сплачено податками 132,3 млн. гривень.
Державний Центр Зайнятості з грудня 2023 року приєднався до урядового проєкту з надання грантів на створення, розвиток або оновлення виробництв переробної промисловості. Розмір гранту, який надається одному отримувачу, не перевищує 8 млн. грн, а для суб’єктів господарювання, які оновлюють основні засоби виробництва, знищені чи пошкоджені внаслідок збройної агресії російської федерації, не перевищує 16 млн. грн, при цьому не може бути більшим за розмір нанесеного збитку. З початку приєднання ДЦЗ до програми грантів скористалися програмою 337 грантери на 1,5 млрд. гривень.
Чи розвиваєте ви програми для перекваліфікації?
Н.З. Перекваліфікація є одним із ключових напрямів роботи Державної Служби Занятості. Щороку тисячі громадян проходять навчання під замовлення роботодавців або під самозайнятість. Певні освітні послуги надаються лише зареєстрованим безробітним (професійне навчання), а деякі доступні особам, що не зареєстровані як безробітні (отримання ваучера). Навчання здійснюється у закладах освіти, які мають ліцензію на провадження діяльності з надання освітніх послуг, за професіями, спеціальностями, для навчання за якими може бути виданий ваучер. Отримувач ваучеру самостійно обирає професію або спеціальність, заклад освіти у межах України та форму навчання: очну, заочну чи дистанційну. Навчання наразі налічує 156 професій та спеціальностей, зокрема у сфері інформаційних технологій, будівництва, транспорту, освіти, медицини, сільського господарства, соціального обслуговування тощо. Ну, як ми вже згадували, експериментальний проект щодо організації професійного навчання жінок для працевлаштування у сферах, де вони були традиційно недостатньо представлені за 31 професією. Ці програми спрямовані на те, щоб люди, які втратили роботу або змушені змінити професію, могли швидко адаптуватися до нових умов ринку праці, а роботодавці мали професійні робітничі кадри за короткий термін.
Яка роль міжнародної підтримки – зокрема від Польщі – у відновленні виробництва?
Н.З. Служба зайнятості є реципієнтом реалізації проєкту міжнародної технічної допомоги «Підтримка професійної освіти в Україні / Skills4Recovery». Проєкт фінансується Європейським Союзом і впроваджується Представництвом Фонду міжнародної солідарності в Україні (Польща). Загальний бюджет – 3 500 000 євро. Мета проєкту – забезпечення економіки України кваліфікованими кадрами для відбудови країни шляхом: посилення інституційної спроможності закладів профосвіти; впровадження коротко- та довгострокових курсів відповідно до потреб ринку праці; створення інструментів для роботи з цільовими групами; удосконалення політик і стратегій у сфері профосвіти. Діяльність проєкту відповідає завданням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та Програмі діяльності Кабінету Міністрів України (п. 5.4 «Розвиток ринку праці»). Участь Служби зайнятості передбачена на базі 8 центрів профтехосвіти, зокрема у грантовому конкурсі «Професійне навчання-2025» на суму 400 тис. євро.
У 2024 році представники Служби зайнятості у складі української делегації взяли участь в робочій поїздці до Польщі для ознайомлення з досвідом реформування професійно-технічної освіти та вивчення механізмів державної підтримки закладів ПТО. Візит був організований у рамках проєкту Skills4Recovery (партнерської ініціативи, що фінансується Європейським Союзом, Німеччиною, Польщею та Естонією) та реалізується GIZ (Німеччина) і Фондом міжнародної солідарності FSM (Польща). Під час візиту представники Служби зайнятості ознайомилися з польською моделлю дуальної освіти в Польщі та механізмами співпраці між навчальними закладами та бізнесом; з досвідом фінансування ПТО з державного та європейського бюджетів; з програмою стажування для молоді у Польщі; з оцінкою ефективності програм підвищення кваліфікації педагогічних працівників ПТО та їхнім впливом на якість освітнього процесу. Також було встановлено контакти з польськими колегами для подальшої співпраці, обміну досвідом та реалізації за можливості спільних проєктів.
